Благодійний фонд Київської школи економіки (KSE Foundation) реалізує різні ініціативи: стипендії на навчання, проєкти з облаштування укриттів, грантову програму з підтримки талановитих українців та українок Talents for Ukraine, розвиток STEM-ініціатив у громадах. А ще — програму Create Ukraine. Завдяки їй KSE Foundation разом із партнерами повертає українську молодь з-за кордону і долучає її до державотворчих процесів. Platfor.ma поговорила з директоркою з програм і впроваджень благодійного фонду Мариною Борисенко, яка опікується Create Ukraine, про те, як обʼєднати розкидану по світу вмотивовану молодь ідеєю розбудови України.

У Литві вже понад 14 років працює державна програма Create Lithuania. Вона системно допомагає залучати молодих фахівців до роботи в державному секторі. Результати помітні: понад 30% випускників програми з часом стають відомими політиками або продовжують кар’єру в держсекторі. Чимало випускників Create Lithuania вже є заступниками та радниками міністрів. 

Саме цей успішний досвід надихнув Україну. Повномасштабна війна лише посилила потребу в професійних людях у державному управлінні — і це питання актуальне вже зараз, а не після завершення бойових дій. 

Так з’явилася ідея адаптувати литовську модель під українські реалії — щоб повертати та залучати талановитих українців з-за кордону до роботи над проєктами й реформами, важливими для розвитку держави та євроінтеграції.

Як виникла ідея та механіка Create Ukraine?

Проєкт започаткували ЄС, Литва та Україна торік, і зараз він уже має два етапи. Сама ідея виникла як відповідь на один із ключових викликів для України — brain drain. Паралельно ми розуміли, що уряд працює в надзвичайно складних та стресових умовах, із великим навантаженням.

Можливість реалізувати проєкт в Україні з’явилася завдяки Юлії Свириденко та Тетяні Бережній, які забезпечили інституційну підтримку з боку уряду. Проєктом керує Central Project Management Agency (CPVA), партнерська організація з Литви, а KSE Foundation — це операційний партнер. 

Пілотний етап співфінансував ЄС та Уряд Литви у межах програми EU4Youth — він реалізовувався на базі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України. Другий етап фінансується Литовським фондом розвитку співробітництва та гуманітарної допомоги — він є масштабнішим: 25 учасників працюватимуть з командами п’яти міністерств та трьох державних інституцій.

Для уряду Create Ukraine — це передусім підсилення команд і новий погляд на процеси. Однією з умов участі є наявність релевантного професійного досвіду або закордонної освіти відповідно до потреб міністерства. Це особливо важливо в контексті євроінтеграції, адже в кожному міністерстві — чи то економіки, освіти, культури або енергетики — значна частина проєктів пов’язана саме з інтеграційними процесами. 

Для нас, як для Київської школи економіки, цей проєкт важливий насамперед через фокус на інвестиціях у людський капітал. KSE Foundation надає стипендії, підтримує вступників до Київської школи економіки та дає можливість талановитим молодим людям здобувати освіту безоплатно.

І Create Ukraine дуже органічно в це вписується. З одного боку — це про підтримку талантів, з іншого — про підвищення стійкості уряду. Ми з партнерами вибудували практичний міст між освітою та досвідом, отриманими за кордоном, і реальними потребами державних інституцій, а також реформами на шляху до інтеграції України в ЄС.

Як саме литовська команда була долучена до розробки та реалізації проєкту в Україні?

Насамперед вони ділилися з нами досвідом. Водночас ми розуміли, що це той проєкт, який неможливо просто зробити за принципом copy-paste, адже в нас зовсім інші умови через війну. 

Проєктна команда литовської організації CPVA підтримує нас і ділиться своїми найкращими практиками, але наповнення програми ми формуємо самостійно. Тому що це не просто про роботу в командах міністерств. Учасники, зокрема, проходять сертифікаційне навчання від KSE Business School, а також короткострокові курси.

Крім того, зважаючи на те, що молодь повертається в нестабільну реальність, у програм інтегрували компонент безплатних індивідуальних сесій із психологом. Це допомагає зробити процес адаптації до роботи в Україні більш стабільним і стійким.  Ми також організовуємо менторські зустрічі з різними експертами у сфері державотворення. 

І звісно ж фінансування здійснюється з боку литовської сторони — для нас дуже важливо, щоб процес був максимально прозорим. Вони разом із нами беруть участь у відборі, долучаються до інтерв’ю з кандидатами й спільно з нами ухвалюють рішення, хто саме працюватиме в цій когорті та в якій інституції.

Як ви можете описати ідеального кандидата чи кандидатку для участі в проєкті?

Передусім це про мотивацію. У кандидатів може бути не 100% навичок у певному напрямі, але якщо вони дуже вмотивовані щось змінити, якщо горять ідеями та готові брати на себе відповідальність, практика показує — такі фахівці знаходять можливості для розвитку.

Звісно, ми оцінюємо й професійні навички, адже це не навчальна програма чи стажування — це повноцінна робота. Є конкретні проєкти, KPI, яких потрібно досягати. Тому хардскіли також є важливими.

Але не менш важлива і стійкість. Бо всі ми втомлюємося після обстрілів, наша енергія падає до нуля, і має бути щось всередині, що змушує тебе вставати й рухатись далі.

І, звісно, це про софтскіли та вміння працювати в команді: адаптивність, гнучкість, комунікацію. Більшість учасників жили за кордоном 5-7 років, і для кожного цей досвід був різний. Після повернення їм потрібно вміти ефективно взаємодіяти в новому робочому середовищі, вибудовувати стосунки з колегами, швидко інтегруватися в процеси.

Тому сильні софтскіли є обов’язковими. На інтерв’ю ми маємо окремий блок питань, де перевіряємо, як кандидат реагує на негативний фідбек, як поводиться в різних робочих ситуаціях. Ми ставимо ситуативні запитання, які дають змогу розкритися, і вже тоді розуміємо: або це не наш кандидат, або це ідеальне попадання.

Яких людей ви відібрали в першій когорті, на пілотному етапі реалізації проєкту? Хто вони були й що, зокрема, їх мотивувало?

У першій когорті були люди з дипломами провідних університетів світу і досвідом роботи у топкомпаніях. Серед них — аналітики, економісти, фахівці з GR та комунікацій. Хтось працював у міжнародних компаніях, хтось — у дослідницьких центрах, інші — у дипломатичних установах.

Перелік досвіду був дуже різноплановий, але наша задача полягала в тому, щоб відібрати максимально релевантні, але водночас різні профілі. Щоб формувалась збалансована команда.

Що їх мотивувало — майже всі говорили про бажання бути частиною історичних змін. Це таке внутрішнє відчуття відповідальності. Багато хто ділився: «Так, за кордоном безпечніше, ми там побули 3-4 роки, але тягне до України». Адже якщо є можливість долучитися і на власні очі бачити, як те, що ти робиш, створює реальні зміни — цю можливість хочеться використати. Оце бажання мати вплив і бачити результат своєї роботи їх дуже мотивувало.

Тобто це були люди, які виїхали й після початку вторгнення, і раніше?

Так, були різні кейси. Однією з умов було те, що мінімум останній рік вони мають перебувати за кордоном. Але траплялись і такі історії: хтось навчався за кордоном, повертався в Україну, потім знову виїжджав і знову повертався. 

Тому що у багатьох учасників декілька різних освіт. Якщо подивитись на їхні CV, це люди, які безперервно навчаються, розвиваються й шукають нові можливості. І це, напевно, теж частина профілю наших кандидатів.

А можете пригадати якісь особисті історії учасників та учасниць, які вам запам’ятались найбільше?

Один учасник виїхав з України, коли йому було 11 років. Зараз це вже дорослий профі з потужними досвідом та експертизою. І, знаєте, коли людина близько 15 років не жила в Україні, її повернення — це вже не тільки про безпековий фактор. Тут є і глибока культурна складова.

Коли ми зробили йому пропозицію, для нього це було непросте рішення. У нього була успішна кар’єра, він радився з колегами, і хтось із них сказав: «Навіщо тобі це? У тебе все стабільно, а там — невідомість». Але був і інший голос — колеги, якого він дуже поважав. Той сказав просту, але визначальну фразу : «Ти не можеш не використати цей шанс». Тому він ухвалив рішення долучитись до програми. До речі, він був у команді, яка готувала всім відому Угоду щодо корисних копалин між США та Україною.

Всі учасники першої когорти працювали в Міністерстві економіки, я правильно розумію?

Так, це був пілотний проєкт. Нам потрібно було перевірити, як модель працює на практиці. Адже будь-який пілот створюється для того, щоб протестувати підхід, а вже потім — у разі успішності — інвестувати в нього та масштабувати. Саме так і сталося з Create Ukraine.

Можете детальніше розповісти, як загалом відбувалася їхня робота в Міністерстві? Чи були в них ментори, які скеровували й допомагали в роботі?

Так, у Міністерстві кожен із них працював безпосередньо із заступниками міністра або з командою на той момент міністерки економіки Юлії Свириденко. Вони перебували з ними в постійному контакті, а заступники міністрів фактично виступали для них супервайзерами. Вони були присутні разом із ними на ключових переговорах і верхньорівневих зустрічах. Тобто учасники були не асистентами, а повноцінними членами команди й були долучені до дуже цікавих і, що важливо, впливових для України проєктів.

Паралельно ми організовували інфраструктуру підтримки: психологічний супровід та менторські зустрічі з топфахівцями. Наприклад, у них була закрита зустріч із Віктором Ющенком — лише для учасників, не публічна. Це був формат Q&A, де вони могли ставити свої запитання, що було для них справді цінно.

Також відбувалися зустрічі з Анною Дерев’янко, Світланою Котляревською, яка наразі обіймає посаду в.о. гендиректорки Києво-Печерської лаври й має значний досвід  роботи з урядом. Крім того, вони мали менторську сесію в форматі Q&A з президентом Київської школи економіки Тимофієм Миловановим.

А якщо виділити ключові результати їхнього залучення і роботи, що це буде?

Учасники Create Ukraine працювали над перемовинами щодо створення Американсько-Українського інвестиційного фонду та курували Ukraine Recovery Conference 2025 (URC) у Римі, де понад 6 тис. учасників із 60 країн уклали понад 200 угод на 15 млрд доларів. Також на URC саме наші учасники скоординували панель ринку праці, що принесла Україні асоційоване членство в ESF+ (The European Social Fund Plus) із доступом до 760 млн євро і 33 млн євро в інших угодах.

Вони запустили Investment & Business Engagement Ecosystem та «Зелену платформу», що об’єднала понад 100 програм фінансування для бізнесу, громад та стартапів. Завершили скринінг п’яти розділів законодавства, підготували основу нового трудового кодексу й Експортної стратегії 2025-2030. І створили ще безліч інших важливих для країни проєктів. Вони — не стажери. Учасники Create Ukraine безпосередньо вплинули на розвиток країни та її шлях до ЄС.

Чи були якісь відгуки після пілоту, які стали для вас знаковими як для ініціаторів?

Найцінніший зворотний зв’язок ми отримали від супервайзерів і самого міністерства: «Чому так мало людей? Ми хочемо ще. Чи будете ви продовжувати програму?» І для нас це показовий відгук, він демонструє реальну потребу й цінність проєкту.

Також у межах інших ініціатив ми перетинались з представниками інших інституцій та міністерств, і вони теж запитували: «У вас така класна програма, чи плануєте ви масштабувати на інші міністерства?»

З іншого боку — це відгуки самих учасників. Для них проєкт став надзвичайно цінним не лише через практичний досвід, а й особисте та професійне зростання. Ми регулярно проводили щомісячні зустрічі, щоб відстежувати їхню динаміку, розуміти, з якими викликами вони стикаються, і швидко реагувати. І той рівень зрілості та розвитку, який вони показали за рік, справді вражає й надихає.

До речі, під час нового набору цього року ми отримали понад 250 заявок, і дуже багато кандидатів подалися за рекомендацією учасників першої когорти. Для мене це теж показник довіри та якості — коли люди готові радити програму іншим.

До речі, для порівняння: на першу когорту скільки було заявок?

На перший набір подалися 75 людей.

Чи надаєте ви якісь умови для подальшої ролі цих людей у державотворчих процесах і загалом для того, щоб вони залишались в Україні після проєкту?

Сама програма цього не передбачає, тому що це не державне фінансування, а фінансування урядом іншої країни і ЄС. Але програма надає учасникам дуже великі можливості, які вони можуть використати — від нетворкінгу, який у них формується на дуже високому рівні, до тих самих менторських сесій, де ми даємо доступ до впливових людей. 

Тут питання в самому учаснику — наскільки він зможе себе проявити й презентувати для подальших проєктів та ролей.

Чим займаються зараз учасники пілоту проєкту?

Частина залишається в партнерських та громадських організаціях, частина продовжує бути радниками при Мінекономіки. Тобто всі супервайзери буквально боролися за те, щоб знайти можливості залишити цих людей і продовжити з ними співпрацю.

Перший етап спочатку передбачав тривалість 10 місяців. Водночас з огляду на високу ефективність учасників, прохання міністерства та команд, які з ними працювали, та завдяки залученню додаткового фінансування литовськими партнерами проєкт продовжили до 14 місяців. Усі учасники залишились у проєкті, окрім однієї дівчини — Юлії Паски, яка перейшла працювати в Європарламент. Вона зробила суттєвий крок у розвитку — і обіцяла повернутися в Україну.

Наступна когорта учасників Create Ukraine вже почала працювати з початку 2026 року?

Так, уже з 5 січня учасники приєднались до команд 5 міністерств і 3 державних офісів. У них було два місяці, щоб спокійно, без стресу, завершити свої робочі контракти, розв’язати побутові питання за кордоном і підготуватися до повернення. Тож зараз всі вони вже розпочали роботу у межах програми.

Якщо вже можна поділитись інформацією: скільки ви набрали учасників зараз, хто вони і де саме працюватимуть?

Когорта налічує 25 учасників. І цей відбір був цікавішим, адже ми обирали не лише для Міністерства економіки, а й для Міністерства культури, Міністерства освіти, Міністерства енергетики, Міністерства соціальної політики, Офісу прем’єр-міністерки та Офісу з євроінтеграції. Тобто значно розширилось коло інституцій, які їх прийматимуть. Також цього разу у відборі учасників нас підтримали колеги з Create Lithuania — їх багаторічний досвід був для нас дуже цінним.

Хтось працюватиме над проєктами із залучення інвестицій в Україну, хтось буде залучений до напрямів цифровізації тощо. Переважна більшість учасників — з Європи, є також представники з Великої Британії, з Японії, з США, Канади та навіть з Нової Зеландії.

Вони самі обиратимуть міністерство, в якому працюватимуть? Чи ви якось розподіляєте?

Ми працюємо за такою логікою: у нас є два етапи інтерв’ю. Перший етап присвячений оцінці мотивації, цінностей та вміння працювати в команді. Кандидати, які успішно його проходять, переходять до другого — оцінки професійної компетентності та практичного досвіду. На цьому етапі, виходячи з CV, мотиваційного листа та загального профілю кандидата, ми вже попередньо розподіляємо їх на співбесіди з конкретними міністерствами. Тобто ми орієнтуємося саме на їхній досвід і мотивацію.

Далі вже представники інституцій спілкуються з кандидатами, оцінюють їхній бекграунд та відповідність пріоритетам своїх проєктів. Так, ми шукаємо ідеальний match між здібностями кандидата, його досвідом і реальними потребами міністерства. Бо буває так, що кандидат дуже сильний по хардскілах, але в конкретної інституції інші пріоритети, де ці навички просто не є релевантними. І тут якраз дуже важливо тонко й коректно підібрати відповідність.

Чи є у вас уже якісь плани щодо масштабування проєкту?

Вже з партнерами шукаємо фінансування, адже  в наших планах — уже через пів року, орієнтовно до наступної Ukraine Recovery Conference, оголосити новий набір. Проєкт показав свою ефективність, і це наш чіткий план на наступний рік — ще 25 учасників.

А які, на вашу думку, три ключові кроки мають зробити держава та партнери, аби повернути наших людей з-за кордону?

Насправді це передусім про створення можливостей. Про зрозумілі механізми інтеграції для тих, хто хоче повернутися. Контекст повернення суттєво відрізняється залежно від того, чи людина виїхала рік-два тому, чи десять-п’ятнадцять років тому. Саме тому потрібно створити умови для професійної реалізації та розвитку кар’єри. 

Адже це люди сильні, вмотивовані й такі, які хочуть постійно зростати. Їм важливі можливості для розвитку, навчання, професійного росту. Водночас не менш важливо  формувати правильний наратив: не з позиції втрати, мовляв, у нас brain drain і через заклик «повертайтесь, бо треба», а з позиції місії — значущої, престижної, ціннісної. Такої, до якої хочеться долучитися. І тоді, я думаю, це справді може працювати.

Де можна стежити за оновленнями щодо старту нової ітерації Create Ukraine?

Однозначно потрібно підписуватись на соцмережі KSE Foundation. Там не тільки про Create Ukraine, а й про багато наших інших проєктів. Вони різняться за напрямами, але об’єднані спільною ідеєю розвитку людського капіталу України. Кожен може знайти для себе щось близьке і корисне.

Також варто стежити за новинами на сайті проєкту. Щоби точно не пропустити старт набору, можна заповнити коротку форму і ми надішлемо лист щойно новий етап програми стартує.